
Пам’ятаєте майже чарівну, казкову перемогу збірної Данії на Євро-92?
У цієї казки є й інший бік зовсім невеселий, а подекуди страшний, але водночас і майже божественний.
У 1992 році через політичні причини збірну Югославії усунули від участі у турнірі, що проходив у Швеції.
Ця подія типовий «чорний лебідь» привела до того, що збірну Данії, яка взагалі не потрапила на чемпіонат і спокійно відпочивала на курортах, запросили замінити югославів.
Спочатку ніхто в Данії не повірив у цю новину , усі думали, що це жарт. Не вірив і головний тренер данців Ріхард Меллер-Нільсен. Коли ж стало зрозуміло, що це не розіграш, почали збирати гравців з різних курортів світу , справа була дуже складною, бо й футболісти думали, що це жарт і просто клали слухавки.
Лише з величезними труднощами тренеру вдалося умовити футболістів прибути до збірної. Наприклад, Мікаель Лаудруп так і не приїхав , у нього був конфлікт із тренером, та й він не хотів переривати відпустку. Тим більше всі розуміли, що Данія їде на турнір як статист.
Це розумів і Меллер-Нільсен. Тож він попросив футболістів не перейматися перерваною відпусткою , мовляв, після трьох матчів усі зможуть її продовжити. У команди не було ні тренувального плану, ні аналізу суперників — нічого. Ідея була проста: вийдемо на поле, торкнемося м’яча , а там побачимо, що робити далі.
Початково від чемпіонату відмовився і Кім Вільфорт. Причина була жахлива: його маленька донечка вмирала у лікарні для онкохворих дітей. Тренер і команда розуміли, у якому пекельному стані перебуває Вільфорт. Йому запропонували будь-які умови , лише б так, як він сам вирішить. Він відмовився.
Але дитині раптом стало трохи краще, і вона разом із матір’ю попросила Кіма їхати на чемпіонат. Тренер дозволив Вільфорту одразу після матчу повертатися до Данії , благо це було недалеко.
У першому матчі Данія грає внічию з Англією, у другому програє Швеції. Дитині стає гірше, і під час перерви дружина просить Кіма терміново повернутися до Копенгагена. Вільфорт пакує валізу, їде й просить команду його не чекати , він вирішив залишити турнір. Усі його розуміють. Кім поїхав.
Матч із Францією він уже дивиться в лікарні разом із донькою. Данія відкриває рахунок, Франція зрівнює усе йшло до вильоту. Але в самому кінці Ельструп забиває переможний гол.
Вільфорт бачить, як лікарня вибухає радісними вигуками , хворі, виснажені, зневірені люди, яким залишилися лічені тижні життя, раптом оживають. Ті, хто щойно стогнав від болю, хто давно втратив блиск в очах , тепер сміються і радіють. Він бачить щасливу доньку. Вони всі забули про свій смертельний діагноз. Хоч на час матчу вони були щасливі.
Вільфорт заходить у туалет і ридає. Його серце розривалося від болю і радості.
У півфіналі Данію чекала майже непереможна Голландія , головний фаворит турніру. У складі Ван Бастен, Райкард, Куман, Гулліт, Бергкамп… Машина, якій не було рівних.
Після пережитого в лікарні, після сліз і прохання хворих дітей, після погляду доньки, Вільфорт повертається в команду.
Він знав, для кого має зіграти. Для кого мусить забити. Він знав, що ці люди там, у палатах смерті, зараз дивляться матч і знову можуть відчути щастя.
Після основного часу - 2:2.
Починаються пенальті. Ван Бастен пробиває жахливо.
До точки підходить виснажений, знесилений, спустошений Кім Вільфорт.
Він дивиться в небо, у бік Копенгагена. Б’є - і забиває.
На його очах сльози. Бо він знає: донька і всі хворі там, у цих страшних палатах, зараз щасливі.
Данія у фіналі - у казці, ніби написаній іншим данцем, Гансом Крістіаном Андерсеном.
Після матчу він одразу повертається в Данію , доньці стало ще гірше. Лін, семирічна дівчинка, помирала. Вільфорт відмовляється грати у фіналі. Але рідні й пацієнти клініки буквально виганяють його з палати й вимагають повернутися та виграти кубок Європи. Цього просить і Лін , наскільки вистачає сил говорити.
Фінал ви всі пам’ятаєте. Данія рано відкриває рахунок, потім німці тиснуть, майже зрівнюють… Але за 11 хвилин до кінця матчу Кім Вільфорт забиває найважливіший гол свого життя.
Гол, який здійснив мрію всієї нації.
Та він думав тільки про тих, хто зараз там, умираючи від болю і безнадії в онкологічних палатах, святкує цей успіх. Він розумів, що футбол і перемога хоча б на мить вирвали цих людей із пекла. Він, ні - вони всі, вся команда, зробили це для них. І для Лін.
Гол Кіма у фіналі проти Німеччини вважають одним із найемоційніших і найтрагічніших в історії футболу.
«Літня казка» збірної Данії увійшла до «золотого фонду» світового футболу.
Лін Вільфорт померла за кілька днів після фіналу. В останні години життя вона сказала, що пишається батьком. Її мрія здійснилася , Данія перемогла, а тато був сильним. Вона мріяла перед смертю побачити літню казку , і вона її побачила.
Це була казка, написана для неї. І для таких, як вона. Вони були щасливі того літа.
За рік після чемпіонату у Кіма та Міне Вільфорт народилася донька Рікке. (С) не знаю чий текст, але до сліз!! Tainka Dubrovska