Жила-була маленька жабка, яка одного прекрасного дня вирішила піднятися на дуже високе дерево. Такого ще не робила жодна з її подруг.
Щойно вона зробила перші стрибки вгору, інші жаби внизу почали кричати:
— «Зупинись!»
— «Воно надто високе!»
— «Ти ніколи не впораєшся!»
— «Це неможливо, здавайся!»
Але вона… продовжувала.
Стрибала, ковзала, підводилася знову.
Гілка за гілкою.
І — всупереч усім прогнозам — дісталася вершини.
Жаби внизу стояли з роззявленими ротами.
«Як це можливо?!» — дивувалися вони.
А правда була проста.
Вона була глуха.
Вона не почула жодного слова знеохочення. Навпаки — думала, що її підбадьорюють.
🌱 Мораль історії:
Іноді, щоб здійснити свої мрії, потрібно «стати глухим» до голосів сумніву, песимізму й страху.
Багато хто скаже, що в тебе не вийде — але часто це лише проєкція їхніх власних обмежень, а не твоїх.
Вір у себе.
Підіймайся.
Стрибай.
Докладай зусиль.
І не зупиняйся, поки не дійдеш туди, куди кличе твоє серце.
Бо те, що ти думаєш про себе, важить більше за будь-яку чужу думку.